LA LEYENDA DE LA CIGÜEÑA

LA LEYENDA DE LA CIGÜEÑA

Es una leyenda ucraniana muy antigua.

Al principio fueron creados los animales, que llegaron a dominar la tierra.

Luego, de la arcilla, fueron creados los primeros hombres.

Pero cuando los primeros humanos encargaron a su primer hijo, todos los animales tuvieron que reunirse para discutir quién iba a ser el encargado de llevárselos. Bestias, aves y peces.

El primero de los animales, el Rey, el León, dijo:

-Como soy el rey de todos los animales, el asunto debe ser confiado a mí. Yo llevaré a la gente su primer hijo.

Todos estuvieron de acuerdo, pero se presentó un problema, pues adelante del camino había que atravesar el océano.

A continuación el Pez Ballena dijo:

-Voy a llevar al bebé humano en mi espalda, yo puedo atravesar el océano.

“Bueno” dijeron los animales, “pero después del océano hay una selva virgen, enorme, impenetrable; de alguna manera se debe poder llevar al bebé a través de ella.

Entonces siguió adelante el Águila negra:

-Yo lo voy a llevar por el bosque, el bosque virgen.

Las bestias estuvieron de acuerdo, pero el lobo contestó:

-Usted, Águila, sin lugar a dudas el ave más potente y audaz, vuela por encima de todo, pero el bosque virgen es muy grande. ¿Tiene las fuerzas suficientes para llevar a un niño atravesando esa gran distancia?

El águila reflexionó. SÍ, es la más poderosa, la que más alto vuela, infunde miedo, pero la distancia era demasiado grande.

-Bueno, acordó el águila, en realidad eso para mí puede ser un obstáculo. Así que en mi lugar va a volar la cigüeña. Ella domina el superar una gran distancia.

La cigüeña blanca se presentó frente a todos y les dio las gracias por el honor y la confianza.

-Y para que nadie se atreva a ofenderle o a insultarle en el camino, dijo el águila, le daré un premio.

Y entonces le dio las puntas negras de sus alas; ahora todos saben que eso es una señal del águila.

Como ya era muy tarde, se decidió hacer la entrega a la mañana siguiente.

Pero por la mañana había caído nieve, había llegado el invierno.

Los animales se volvieron a reunir. ¿Y ahora? El invierno puede dañar al bebé, la nieve y las heladas.

Pensaron y pensaron, y decidieron que el bebé debía ser envuelto en un pañal blanco. El blanco protege y oculta al bebé del clima invernal y el pañal es cálido. Y la cigüeña es blanca, no se darán cuenta los enemigos.

Y Así lo hicieron los animales: el León llevó al bebé hasta el océano, luego el pez ballena lo cruzó, y la cigüeña lo transportó por la selva virgen. EL niño estaba envuelto en un pañal blanco y en el invierno no se veía, ni él ni la cigüeña blanca. Y una insignia negra en las puntas de las alas ahuyentaba a los enemigos.

A partir de ese momento sucedió lo que conocemos, que la cigüeña nos trae a los niños. Incluso cuando viene el invierno, que no se puede evitar, porque el blanco los oculta de toda adversidad. Si una cigüeña vuela en el invierno, simplemente no se puede ver..

He aquí la leyenda en el idioma original:

Легенда про Лелеку Це давня легенда. Колись на світі панували звірі, а люди тільки-тільки з’явились з глини. Дуже-дуже давно, коли народилась перша дитина, зібрались усі звірі, птахи та риби і стали радитись: а хто ж принесе її батькам. Першим вийшов цар звірів Лев, і сказав: – так, як я є царем над усіма звірами, попрошу доручити цю справу саме мені. Я сам принесу людям їхнього первістка. Усі погодились, але виникла проблема, потрібно було далі перенести дитину через Море-Океан. Лев не міг впоратись сам. Тоді з води випірнула Риба-Кит і мовила: – я перенесу людське дитя на своїй спині, хай Лев тільки донесе його до Моря-Океану. Добре,- сказали звірі. – Але за Морем-Океаном є великий непрохідний Ліс-Праліс, потрібно якось перенести немовля і через нього. Тут наперед вийшов чорний Орел. – Я перенесу через Ліс-Праліс. Звірі погодились, та старий Вовк заперечив: – ти Орле, – сказав він, – незаперечно, самий сильний і сміливий птах, літаєш вище усіх, але Ліс-Праліс дуже великий. Чи вистачить тобі сил донести дитину, подолавши таку відстань? Орел задумався. Так, він самий сильний, літає найвище, його усі бояться, та віддаль була дійсно великою. – Гаразд, – погодився Орел. – Дійсно, це для мене може стати перешкодою. Тому, замість мене полетить Лелека. Він долає дуже великі відстані, він подужає. Наперед вийшов білий-білий Лелека. Поклонився усім присутнім, та подякував за честь і довіру. – А для того, щоб тебе ніхто не посмів зачіпати чи ображати по дорозі, – мовив далі Орел, – я дам тобі свою відзнаку. І провів своїм чорним крилом по крилі Лелеки. Кінчики крил білого Лелеки почорніли – тепер усі знали, що то ознака Орла, і не варто зачіпати цю птицю. На тому й порішили. Так, як час був уже пізній, вирішили відправити усіх в дорогу наступного ранку. А зранку впав сніг – прийшла Зима. Звірі знову зібрались і зажурились. Як бути тепер? Зима, Сніг та Мороз можуть зашкодити. Думали, думали і вирішили, що необхідно сповити дитину в білі пелюшки. Саме білий колір захистить, зігріє та сховає немовля від зимової негоди. Та і Лелека також білий – зима його не помітить. Так і зробили звірі. Спочатку Лев приніс дитину до Моря-Океану, потім Риба-Кит несла її на своїй спині, а далі Лелека переніс через Ліс-Праліс. Немовля було закутане в білі пелюшки і Зима не помітила ні її, ні білого Лелеку. А чорні відзнаки на крилах птиці відлякували недоброзичливців. З того часу і повелось, що дітей нам приносить Лелека, бо люди його бачать останнім. Насправді ж до цієї справи причетні і інші звірі, як от Лев чи Риба-Кит. І навіть, коли настає Зима, вона не може завадити. Тому, що білий колір ховає усіх від її негод. А Лелека прилітає і взимку, просто його не видно…

Es la intención de este espacio, difundir la bella cultura de Ucrania entre el lector hispanohablante.

La cultura que más música folclórica posee; cada canción con un sentimiento y un simbolismo muy profundo.

Y las leyendas, mitos y cuentos son excelentes representantes también de la riqueza cultural; no pueden ser dejados de lado.

El idioma ucraniano en sí es maravilloso también. Como estudiante de esa bella y antiquísima lengua, la más ronàntica según la ONU, riquísima en vocabulario y gramática, fascinante; puede ser que haya cometido algún error en esta traducción. Pero para eso este blog tiene un espacio para correcciones, ampliaciones de la información.

Si alguno de los lectores de este blog está interesado en aprender ucraniano, por favor háganmelo saber y con mucho gusto les presento un grupo, un club, en el que todos son muy amigables y excelentes maestros, y lo mejor…..es gratis.