Es una canción folclórica ucraniana, con letra por Леонід Глібов (Leonid Hlibov) y Música por Mykola Lysenko. Escrita presumiblemente entre 1856 y 1858, habla de la tierra de Leonid, de sus bellos paisajes, y de amor.
Pero se menciona un lugar misterioso, al que los folcloristas llaman «La Isla Negra», y «La Montaña del Lobo». Puede ser también que Leonid describe el paisaje montañoso en torno a la ciudad en la que él inició su carrera profesional.
Стоїть гора високая,
Попід горою гай, гай…
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай!
Під гаєм в’ється річечка,Як скло, вода блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега у затишкуПрив’язані човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.
Що пройде красне літечко,Повіють холода,
Осиплеться з них листячко
І понесе вода.
Журюся й я над річкою…Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой річенько, голубонько!Як хвилечки твої,
Пробігли дні щасливії
І радощі мої!
До тебе, люба річенько,Ще вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
Стоїть гора високая,Зелений гай шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить…
Як хороше, як веселоНа білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить?
Болить воно та журиться,Що вернеться весна,
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
TRADUCCIÓN DE LA LETRA
Se alza una alta montañaBajo la montaña está la floresta….
La verde floresta, espesa,
Como un verdadero paraíso.
Entre el bosque nace un riachueloComo el cristal resplandece el agua
Y hasta por el verde valle
Fluye hacia algún lugar.
Unidos tranquilos en la costaLos barcos reposan anclados
Ahí tres sauces se inclinaron
Como quejándose ellos.
Y pasa el bello veranitoYa soplan los vientos frios
Botan sus hojitas
Las que se lleva el agua.
Y me quejo yo junto al riachueloÉl corre, resuena
Y pobre de mi corazoncito
Y se cansa, y le duele.
¡Oh riachuelito, palomita*!¡Cómo en un minuto a ti
Corriste sonriendo a mi
Y soy feliz!*
Hacia tí, amado riachuelitoYa regresa la primavera
Pero la juventud no regresa
¡No vuelve ella!
Se alza una alta montañaEl verde bosque espumea
Las aves entonan sus voces
Y el riachuelo chisporrotea
¡Qué bueno, qué feliz!¡Vive en el blanco mundo*!
Y pobre de mi corazoncito
Y se cansa, y le duele
Y el dolor lo hace quejarsePues la primavera ya regresó
Pero la juventud no regresa
¡Ella no vendrà!
*Palomita, así como ‘cisnecito’, ‘pececillo’ y otros peyorativos de animales en diminutivo, llaman los ucranianos a sus seres amados. Ya lo habíamos conocido en el artículo sobre la canción «Ніч яка…» (enlace).
*la traducción literal sería «Oh, riachuelito, palomita, mis dias (o momentos)felices se fueron corriendo como tus olas, llevándose mi felicidad»*El blanco mundo hace referencia a aquél que sigue su curso, mientras yo (nosotros) tengo un problema o pesar.
*Хочу дякувати Irina B. Pavlikovska за допомогу перекладати
MÚSICA
Por Mykola Lysenko, de quien ya hemos hablado anteriormente (enlace). La tonalidad es re menor armónico, a ritmo de Vals.
Este es un enlace al archivo midi. Y a continuación también algunos links a videos en youtube.
Стоїть гора високая. Українська пісня. Stojit hora vysokaja Ukrainian song
EL COMPOSITOR
Леонід Іванович Глібов, en alfabeto latino Leonid Ivanovych Hlibov, nació el 5 de Marzo de 1827 en la ciudad de Khorol, bajo el gobernorato de Poltava en Ucrania.
En 1855 se graduó en el Liceo Nizhyn y en 1858 comenzó dando clases de gimnasia en Chernihiv. Pero pronto fue dándose cuenta de sus habilidades como escritor, al publicar para el periódico Osnova.
En 1861 fundó y fue editor del periódico Chernigovskii listok en el que publicó su trabajo. Pero en 1863, las autoridades rusas clausuraron su establecimiento y prohibieron su trabajo; lo despidieron de su trabajo educativo y tuvo que vivir bajo vigilancia policial.
Escribió más de 40 poemas líricos románticos en ucraniano. Su poema “Zhurba” (Pena) se convirtió en una canción popular ucraniana, con música de Mykola Lysenko. Pero sus “107 Fábulas” son consideradas como su más reconocido trabajo, pues satirizó la vida cotidiana en Ucrania bajo el dominio ruso, utilizando motivos folclóricos ucranianos.
También escribió algunas adivinanzas para niños.
ВОВК І ЛИСИЦЯ
Лисиця десь м’ясця дістала.
Тихесенько прибігла під стіжок,
Ум’яла більшенький шматок,
А менший у сінце сховала —
На другий раз, бо нужду знала;
Сама ж спочити прилягла…
Воно годиться, попоївши;
Не молода-таки й була,
Натомиться, всю ніч ходивши…
Аж ось — у гості Вовк біжить.
«От,— дума,— і лягла спочить!»
— Добридень, кумо! —Вовк гукає.
Той спить, хто щастя має!
От, кумо, лишенько мені
У сій поганій стороні:
Никав всю ніч, аж утомився —
Та й що ж! Ніде не поживився!
Чи до кошари підберусь —
Боюсь!..
Вівчар не спить, в сопілку грає…
Таке-то кум твій щастя має.
А їсти, кумо, аж-аж-аж!
Цілісіньку б із’їв корову! —
Кума ж
На сюю жалібную мову
Так каже кумові свому:
— Сердешний куме! Ну й чому
Ти не прибіг до мене вранці?..
Отут не козаки живуть — поганці!
Мабуть, їм ніколи й заснуть;
Усе так пильно стережуть,
Що треба гаспидського митця,
Щоб обдурить та поживиться!..
Поїж сінця…—
А Вовчик не про сіно дума;
Коли б йому шматок м’ясця!
— Ні,— каже він,— спасибі, кумо!
Та й з тим голодний лицар мій
Пішов додому сам не свій.
Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже.
REFERENCIAS
Música Folclórica de Ucrania 
Pingback: 5 de marzo – Nacimiento de Leonid Hlibov |
Pingback: 22 de marzo – Nacimiento de Mykola Lysenko |
Pingback: Гора – Montaña | Diccionario Ucraniano Español